Довідка про причини труднощів у дружбі

Складнощі, про які йдеться, віднесено до звичайних суперечок між близькими людьми.

За результатами розгляду відповідей встановлено: суперечку про плани на вихідні Ви з цією людиною ведете хвилин двадцять, потім звучить «ну все, ходімо по каву». До теми впродовж доби не повертаються — у 4 випадках із 5. На дату видачі нерозв'язані претензії відсутні.

Примітка. Свіжа суперечка в пам'яті пред'явника займає більше місця, ніж у фактичному розкладі дня, і через це здається вагомішою, ніж є.

Рекомендовано в наступній розмові назвати одну конкретну подію, а не підсумок усієї дружби.

У цій дружбі присутні і тепло, і тягар.

Під час тестування встановлено таке: наступного дня після зустрічі Ви одночасно вдячні й виснажені, а перед знайомими називаєте цю дружбу «чудовою». Удома окремі репліки з розмови двічі за вечір перечитуються в голові, а питання «що це було?» до ранку лишається без відповіді.

Водночас зазначається, що двоїсте ставлення супроводжується додатковими витратами часу: кожна зустріч оцінюється двічі, спершу в день зустрічі, потім наступного ранку.

Рекомендовано записувати після кожної зустрічі два слова: одне про те, що тішить, друге про те, що важить.

Баланс зусиль і близькості в цій дружбі зсунувся, про що свідчать відповіді.

Опитувальним листом зафіксовано: пропозицію зустрітися Ви надсилаєте у вівторок, а відповідь складається зі слова «ок» і надходить у п'ятницю. За даними пунктів 5, 6 та 7 ініціатором контакту є пред'явник; жодної суперечки, що пояснила б такий порядок, до справи не додано.

Також відзначається: рішення віддалитися ніхто не ухвалював, тож зсув відбувається без оголошення й без приводу, а питання «що змінилося?» не ставилося.

Рекомендовано один раз спокійно назвати вголос те, що змінилося, не шукаючи винного.

Закономірність, що простежується у відповідях, заслуговує на серйозне ставлення.

З наданих відповідей випливає, що те, що Ви сказали віч-на-віч, повертається до Вас від третіх осіб у зміненому вигляді, а після прямої розмови лунає репліка «усе було не так», і розмова на цьому закінчується. Подібних випадків зафіксовано три.

Як наслідок, пред'явник починає перевіряти, чи не перебільшує, і довіряти власним враженням стає важче, а розмови про це з близькими раз у раз відкладаються на потім.

Рекомендовано обговорити описане з людиною, якій Ви довіряєте, без поспіху й у зручний для Вас час.